Довіра чи знання?!…

Мені подобається фраза: “Ти народився оригіналом, не дай вмерти собі копією”

…Ти приходиш до лікаря. Отримав рецепт, думки в голос, діагноз. Вийшов з кабінету. І … понеслося: “та він шарлатан”, “та я той рецепт на 77 поділю і візьму все на власний розсуд”. Або перевіряєш одного лікаря наступним. Питання: ти медик? Ти знаєш? То чого приходив? Чого ти боїшся чи настрашився? …але ти – як всі…

…Твій друг запрошує тебе на презентацію, скажімо, Amway. Ти йдеш – це запрошення друга. Чи ні? А всередині он-лайн, або дуже згодом, літають фрази-думки: “це ж кидалово”, “це не діє”, “на тому грошей не зробити”, “це не працює”. Питання: мета твоєї присутності тут? Які твої знання закривають тебе від інформації? То чого приходив? Чого ти боїшся чи настрашився? …але ти – як більшість…

Ти приходиш на базар, бачиш першу в сезоні капусту, трускавку … і супроводжуєш коментарем: “хіматура”, “тепла ще не було, не могла городина визріти”. Такий собі аграрний-гуру))) А в тебе були досягнення в чому на випередження часу, конкурентів, дед-лайнів? За що ти боїшся та никаєш успіху? …але ти – як всі…

І хтось прислухається до тебе. До когось – ти. Так відбувається обмін життєвим досвідом чи ширяться плітки? Це мотивація чи супротив змінам? Але все це є консультаційним процесом, чи не так?! І так вчиняє більшість!

Консультація – це потреба скористатися чужими знаннями, спертися на чиюсь експертність, імхо. А щоб слідувати за кимось ти маєш мати беззаперечну віру та довіру. Не може бути редагування поради.

Наприклад:

  • “Купи вітамін С”, редакція “Я вип’ю чаю з імбиром та цитриною, там є вітамін С” (запит “Я прихворіла”
  • “Тобі треба зволожити шкіру обличчя косметикою певної серії”, редакція “Я часами протираю обличчя огірком” (запит “Щось моя шкіра виглядає втомленою”)
  • “Тобі варто спробувати жити тиждень за планом”, редакція “Я орієнтуюся по ситуації” (запит “Я нічого не встигаю і не доводжу до кінця”)
  • “Тобі варто скласти критерії відбору для свого майбутнього персоналу, підготувати питання та алгоритм трактування відповідей”, редакція “Я бачу людину і все інтуїтивно розумію про неї” (запит “Щось в мене плинність кадрів велика і люди не набираються”)

Кейс-ряд можна продовжувати, але ти вже в усміхнувся/-лась, пізнала себе або когось з друзів. Тому давай поміркуємо разом, що розводить людей між собою? Що не дозволяє повірити? Як стримуються імпульси і формуються стереотипи?

  • Уяви собі: бабуля років 80ти, міліонер, а з вигляду років 60, готова поділитися з тобою алгоритмом та підтримувати порадами, як повторити її шлях. Припустимо, ти годишся на то, що пройти її шлях по-іншому. Не розпочинати його після 45 методом спроб і помилок, а в 18-20 і з наставником. Які гарантії успішного повторення шляху до першого мільйона? Ти будеш слухати без суперечок? Ти виконуватимеш всі заплановані кроки? Ти зміцнюєш свій дух для долання перешкод?
  • Ти приходиш з запитом – хочу власну справу, маю такий-то ряд навичок, які мені принесуть славу та успіх. Отримуєш курацію процесу – народження сартапу. Гарантії того, що саме ти станеш засновником корпорації? І за -дцять років твоє усміхнене лице буде висіти в кабінетах віце-директорів по цілому світу? Скільки разів ти зупиниш себе і куратора фразою: “Я не знаю”, “Я не хочу”, “Я маю відпочити”?

Або ти

  • Читаєш мотиваційні книжки, біографії лідерів, висловлюєш своє бачення законів існування всесвіту та правил щастя за горнятком чаю серед друзів-однодумців … на перекурі в фартуху офіціанта? в спецформі працівника МакДональдсу?
  • Ходиш на масові тематичні заходи з гучними темами без життєвого застосування, посидіти, послухати “щось цікаве”, щоб ніхто в натовпі тебе не чіпав? Хапають теми лідерства, мотивації, ефективності бізнесу? А куди ти застосуєш і коли почуте?
  • Тобі за 30 і ти цінний кадр в любій організації сталою незгодою з кожним рішенням керівника, адже, на твою думку, ти був би кращим на цій позиції? Але жорстока несправедливість життя не дала тобі цієї можливості? І світ ще пошкодує про це 😉
  • Працюєш з наставником (коуч; керівник відділу; спонсор) для візуалізації винуватця всіх своїх негараздів та звинувачень – “Ти, як керівник, повинен …”, “Ти, як мій коуч, мусиш …”, “Ти привів мене в цю бізнес-систему, от і пильнуй мене …”

Замислися – ти боїшся знати чи боїшся робити? Ти уникаєш відповідальності чи можливостей? Ти не віриш собі чи не радиш вірити тобі? Ти цінуєш власну оригінальність чи шліфуєш копію? Як ти розрізняєш самомотивацію та болото на ім’я “зона комфору”? Що ти винен собі і що хтось винен тобі?

#Задайсобіпитання #великіцілідосяжні_Stary

Advertisements

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s